Особливості Будови Легенів, Шкіри Та Підшлункової Залози У Новонароджених Та Ранньому Дитячому Віці

ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ЛЕГЕНІВ, ШКІРИ
      ТА ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ У НОВОНАРОДЖЕНИХ
      ТА РАННЬОМУ ДИТЯЧОМУ ВІЦІ

      Структура органів та тканин у новонароджених та дітей раннього дитячого віку відрізняється за анатомо-фізіологічними та гістологічними особливостями та має низку характерних особливостей для кожного життєво необхідного органа.

      ЛЕГЕНІ
      У новонароджених і дітей першого року життя гірше розвинена верхня частка лівої легені, розміри верхньої і середньої часток майже однакові. Кожна частка ділиться на сегменти – ділянка легені у вигляді конуса або піраміди із самостійним бронхом і кінцевою артерією. Усі сегменти відділені між сегментарними перегородками з еластичної сполучної тканини. Зона газообміну легенів утворена структурами, розташованими нижче від термінальних бронхіол, і включає дихальні бронхіоли, альвеолярні ходи й альвеоли. Ці термінальні респіраторні структури утворюють ацинуси, що є основною функціональною одиницею легенів. Ацинус остаточно формується після народження. Внутрішня поверхня альвеол вистелена епітеліальними клітинами двох типів: плоскими, що вистилають альвеоли (I тип), і секреторними (II тип). Альвеоцити II типу підтримують гемеостаз в альвеолярному просторі декількома шарами: виробляють і виділяють сурфактант, відіграють ключову роль у репаративних процесах після ушкодження легенів, здійснюють активний транспорт іонів проти хімічного градієнта, беруть участь у реабсорбції рідини з повітряних просторів при набряку легенів. Сурфактант (суфактантий альвеолярний комплекс) – це тонка плівка, що вистилає альвеоли з середини і контактує з повітрям. Саме завдяки наявності сурфактантної плівки в альвеолах новонародженої дитини вони здатні