Память

І. Поняття про пам’ять


      Пам’ять – основа психічного життя особистості.
      Нещодавно відомий математик і кібернетик фон Нейман зробив сенсаційне повідомлення. За його підрахунками мозок людини здатний вмістити приблизно 10   одиниць інформації (це вся інформація, що міститься в мільйонах томів, які знаходяться в найбільшій в світі бібліотеці в Москві).
      В.В. Богословський дає таке визначення пам’яті: “Пам’ять – запам’ятання, збереження та відтворення обставин життя та діяльності особистості” [1981].


      Пам’ять, як пізнавальний психічний процес, відіграє важливу роль в житті кожної людини:
      ➢ пам’ять виступає основою пізнання;
      ➢ сприяє накопиченню індивідуального досвіду (І.П.Павлов: “Без пам’яті людина в кожен момент свого життя виступала б в ролі новонародженої дитини”);
      ➢ виступає основою мислительної діяльності;
      ➢ пам’ять – компонент здібностей;
      ➢ пам’ять здійснює зв’язок між поколіннями.

    ІІ. Теорії пам’яті

1. Платон “Теетет”
      Феномен пам’яті цікавив дослідників дуже давно. Так, Платон, обговорюючи проблему розуміння ідей (як згадування душі про своє небесне життя), дійшов до проблеми пам’яті. Пам’ять він порівнював з дощечкою, яку покрито воском. На ній залишаються відбитки того, що людина бачить, чує. Якщо відбитки є, то людина пам’ятає цю подію. Якщо віск покриває дощечку товстим та рівним шаром – у людини добра пам’ять.


2. Асоціативна теорія (Аристотель, Еббінгауз)
      На думку представників, процес відтворення – асоціативний зв’язок. Асоціація – взаємозв’язок між компонентами ряду (за подібністю, контрастом, часом, простором). Якщо певні психічні утворення виникли в свідомості одночасно або послідовно – то між ними утворюється асоціативний зв’язок. У цьому випадку одне явище викликає інше. Еббінгауз в