Популярна музика

Популярна музика — одне з ключових явищ молодіжної культури. Поняття «популярна музика» має різні тлумачення. До популярної музики відносять найвідоміші й часто виконувані твори: класичні, народні, джазові та ін. Окрім того, до популярної музики належать різноманітні стилі й жанри розважально-естрадного музикування. Отже, поняття «популярна музика» означає зрозуміло викладена, загальнодоступна, широковідома, така, що користується загальним визнанням у конкретний період часу. Водночас поняття «естрадна музика» визначає спрямованість на конкретне середовище побутування (естраду), попит у певної вікової категорії. Основними жанрами української популярної естрадної музики є джаз, рок-музика, авторська пісня, традиційна естрадна пісня, поп-музика та синкретичні* жанри.

Серед названих жанрів певний час до поп-музики відносили й рок-музику, але пізніше ці поняття розійшлися й, так би мовити, конкретизувалися.

*Синкретичний — той, що поєднує в собі різнорідні, нерозчленовані елементи.

В Україні естрадна (популярна) музика особливо активно розвивалася починаючи з 70—80-х років XX ст. У той період були створені перші зразки рок-оцери («Орфей та Евридика» О. Журбіна), джазові й естрадні композиції. Найвагоміший внесок у процес розвитку української популярної молодіжної пісні зробив В. Івасюк — український поет і композитор, чия творчість ґрунтується на фольклорних джерелах, автор текстів і музики понад ста пісень, серед яких такі шедеври, як «Червона рута», «Водограй», «Я піду в далекі гори» та ін. Його пісня «Червона рута» дала назву Всеукраїнському фестивалю української пісні та музики.

Серед композиторів-пісенників тих років також О. Білаш, В. Верменич, П. Майборода, І. Поклад та ін. Широкої популярності