Порядок подання нематеріальних активів

Порядок подання нематеріальних активів у фінансовій звітності, складеній за міжнародними стандартами, регулюється МСБО 38 «Нематеріальні активи». Нагадаємо: положення цього стандарту не застосовують до:

а) нематеріальних активів, на які поширюється сфера застосування іншого стандарту (наприклад, гудвілу, котрий виникає при об'єднанні бізнесу — див. МСФЗ 3 «Об'єднання бізнесу»);

б) фінансових активів, визначених за МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання»;

в) визнання та оцінки активів, пов'язаних із розвідкою та оцінкою за МСФЗ 6 «Розвідка та оцінка запасів корисних копалин»;

г) витрат на розвідку чи розробку й видобуток корисних копалин, нафти, природного газу та подібних невідновних ресурсів.

Визначення нематеріальних активів

Нематеріальний актив — це ідентифікований немонетарний актив, який не має фізичної форми, що утримується для використання у виробництві чи постачанні товарів або послуг, а також для передачі в оренду іншим особам або для адміністративних цілей.

Приклади нематеріальних активів:
патенти;
авторські права (наприклад, на програмне забезпечення);
ліцензії;
інтелектуальна власність, скажімо, технічні знання, отримані в результаті дослідних і конструкторських робіт;
торгові марки, включаючи бренди та назви публікацій;
кінофільми й відеофільми.

Як бачимо, існує досить велика різноманітність нематеріальних активів, якими можуть володіти компанії, але, на жаль, не всі вони можуть відображатися у фінансовій звітності за МСФЗ.

Визнання нематеріальних активів

Нематеріальний актив повинен бути визнаний, якщо він відповідає визначенню нематеріального активу (див. вище) і критеріям визнання, наведеним у стандарті.

Критерії визнання для будь-яких активів такі:
імовірно, що майбутні економічні вигоди, пов'язані із цим активом, надходитимуть у компанію;
вартість активу може бути надійно оцінена.

Водночас