Правовий статус біженців в Україні

Для багатьох країн, у тому числі і для України стає дедалі актуальнішою проблема біженців. Це пов'язано з існуванням у ряді держав "гарячих точок", воєнними діями, нестабільністю політичних режимів, голодом, стихійним лихом тощо.
На жаль, українське законодавство також не містить дефініції політичних біженців чи політичного притулку. Цьому, ймовірно, сприяє те, що й сам Закон про біженців, який визначає правовий статус біженця в Україні, порядок подання, втрати та позбавлення статусу біженця, а також встановлює державні гарантії захисту біженців, був прийнятий порівняно нещодавно, в 2001 р. Водночас цей законодавчий акт порівняно зі своїм попередником більш відповідає міжнародним нормам і світовому досвіду з цієї проблематики. 
На міжнародному рівні порядок і умови статусу біженців та притулку здобули закріплення у таких документах, як Конвенція про статус біженців від 22 квітня 1954 p.; Протокол, який стосується статусу біженця від 4 жовтня 1967 p.; Статут Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, прийнятий у грудні 1950 р.
В Україні статус біженців був визначений в Законі України "Про біженців" від 24 грудня 1993 р.
Новий Закон України "Про біженців" набрав чинності 21 червня 2001 р.
Відповідно до ст. 1 Закону біженцем визнається особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися ним внаслідок таких побоювань або, не маючи громадянства (підданства), перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Закон визначає повноваження