Природа Хвильових Процесів

1.1 Природа хвильових процесів
Під коливаннями звичайно розуміють рух (тобто зміну з часом деякої фізичної величини), який періодично повторюється. Коливання, що поширюються в просторі, називають хвилями.
З курсу загальної фізики відомо, що коливання ряду простих систем (механічний маятник, коливний контур та ін.) описуються однаковими рівняннями. Виявляється, що таке саме становище має місце і для більш складних коливних систем (нелінійні та параметричні осцилятори, автогенератори), а також для систем з розподіленими параметрами, в яких можуть мати місце хвильові процеси.
Якщо тіло, що коливається (камертон, струна, мембрана, і та. ін.), розташоване в пружному середовищі, то воно приводить в коливний рух частинки середовища, до яких воно дотикається. Внаслідок цього в елементах середовища, що прилягають до тіла, виникають періодичні деформації, а, отже це означає, що з’являються пружні сили, які намагаються повернути елементи середовища до початкових станів рівноваги. Завдяки взаємодії сусідніх елементів середовища пружні деформації будуть передаватись від одних ділянок середовища до інших, більш віддалених від тіла, що коливається.
Таким чином, періодичні деформації, викликані в якому-небудь місці пружного середовища, будуть поширюватись в середовищі з деякою швидкістю, що залежить від його фізичних властивостей. При цьому частинки середовища здійснюють коливний рух навколо положень рівноваги, від одних ділянок середовища до інших передається тільки стан деформації.
В залежності від характеру деформації розрізняють хвилі поздовжні і поперечні. В поздовжніх хвилях частинки середовища коливаються вздовж лінії, що співпаде з напрямком поширення коливань. В поперечних хвилях частинки середовища