Природные катаклизмы

Современные миграцыонные процесы
Поняття про сучасну українську літературну мову
      Мова – універсальний засіб спілкування, організації та координації всіх видів суспільної діяльності: виробництва, побуту, культури, освіти, науки тощо.
      Українська мова – єдина національна мова українського народу. Нею також послуговуються українці, які проживають за межами України: в Росії, Білорусі, Казахстані, Польщі, Словаччині, Канаді, США й ін.
      Відповідно до статті 10 Конституції України, прийнятої Верховною Радою 28 червня 1996 року, українська мова є державною мовою в Україні.
      Літературна мова – це вдосконалена, унормована найвища форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей. Вона реалізується в усній і письмовій формах.
      Нова (сучасна з ХХ ст.) українська літературна мова бере початок із кінця XVIII ст., коли була написана поема І.П. Котляревського „Енеїда”, в основу якої вперше в історії літературної мови   була покладена жива українська мова нашого народу. (На відміну від давньої української літературної мови, що була мовою книжною і не використовувалася у повсякденному вжитку, нова українська літературна мова стала мовою спілкування всього народу). Тому-то Котляревського й називають зачинателем нової української літературної мови і літератури та першим класиком їх.
      Основоположником сучасної української літературної мови по праву вважають Тараса Шевченка, бо він уперше своєю творчістю заклав основи розвитку в історії національної мови художнього, наукового, публіцистичного стилів. Традиції Великого Кобзаря