Проблеми використання медіації в Україні

У сучасних умовах розвитку держави на перший план виходить визнання і дотримання прав та інтересів людини як найвищої соціальної цінності. У цьому напрямку важливого значення набуває відповідна реакція держави на вчинений злочин, зокрема, його безпосереднє попередження та недопущення в майбутньому нових проявів злочинної поведінки. Однією з ініціатив в даній сфері є впровадження процедури медіації у систему правосуддя. Вона базується на ідеях примирення сторін кримінального конфлікту, припинення самого конфлікту, врахування потреб та побажань потерпілого, усвідомлення правопорушником моральної та правової відповідальності за вчинений злочин.
Чимало науковців непопулярність застосування медіації вбачають перш за все у відсутності достатнього нормативного матеріалу та неврегульованості самої її процедури.
Говорити про недостатню дослідженість даного питання чи про існування теоретичних проблем, з якими зіштовхуються сторони при використанні процедури медіації у кримінальному процесі не є доцільним, адже при дослідженні реалій вітчизняного законодавства необхідно звернути увагу на наявність достатньої кількості передумов врахування результатів за наслідками укладеної угоди про примирення. Перш за все необхідно відзначити положення ст.46 Кримінального кодексу України, яка передбачає звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості за умови, що вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. Процесуальний порядок застосування ст. 46 КК України у кримінально - процесуальному законодавстві передбачений положеннями ст. 8 КПК України, яка закріплює порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим. У ст. 27 КПК України передбачений порядок закриття кримінальних справ приватного