Проблеми усиновлення в україни та за її межами

ВСТУП

Одним з основних напрямків державної політики України є реалізація комплексу заходів, спрямованих на охорону дитинства. 2008 рік було проголошено Президентом України роком національного усиновлення. Приділення особливої уваги цій проблемі на найвищому державному рівні пов’язане з ситуацією, яка склалася з сирітством та дитячою бездоглядністю в нашій країні. Так, за даними Електронного банку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що ведеться Державним департаментом з усиновлення та захисту прав дитини, при Міністерстві у справах сім’ї, молоді та спорту в Україні нараховується близько 100 тисяч таких дітей.Стає зрозуміло, що держава має запроваджувати комплексні заходи для вирішення проблеми сирітства та дитячої бездоглядності. Однак, слід зауважити, що жодні заклади дитячого виховання не в змозі замінити справжню родину. Лише родина здатна створити для дитини найкращі умови суспільного, культурного, освітнього розвитку. Саме тому, усиновлення є пріоритетним з поміж інших способів влаштування дітей у сім’ю .


  1.   Проблеми усиновлення в Україні

  Сьогодні важливим питанням пов'язаним з захистом прав і свобод дітей та молоді, насамперед дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, приділяється багато уваги як з боку держави, так і всього суспільства. В Україні відбувається активний процес формування національного законодавства та механізмів щодо реалізації державної політики у сфері дитинства. За часів незалежності прийнята низка нормативно-правових документів щодо стану дитинства в Україні, які спрямовані на реальне поліпшення становища дітей, зокрема дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, захист їхніх прав, максимальну реалізацію положень Конвенції про права дитини. Так, у Законі України «Про охорону дитинства», охорона дитинства визначається як загальнонаціональний пріоритет