Проблемні Питання Визначення Місця Проживання Дитини Та Право Дитини На Вибір Місця Проживання За Законодавством України

О.А. Негода – здобувач Інституту держави та права ім. В.М. Корецького

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ ДИТИНИ ТА ПРАВО ДИТИНИ НА ВИБІР МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ
Місце проживання є одним із цивільно-правових критеріїв ідентифікації особи. Місцю проживання у ряді випадків надається юридичного значення, як не просто місцю, де особа проживає, а як факту, який має значення у певних випадках. Так, зокрема, виконання зобов’язань, відкриття спадщини, встановлення опіки та піклування здійснюються за місцем проживання особи. Наведені приклади переконують у великому значенні місця проживання. Якщо до зазначеного додати норми, передбачені цивільним процесуальним правом, то є очевидним, що місце проживання є одним із важливих інститутів цивільного права. Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Свобода вибору місця проживання є одним із конституційних прав людини (ст. 33 Конституції України). Однак ряд норм цивільного законодавства обмежує дієздатність малолітніх, зокрема й щодо вибору місця проживання. Так, місцем проживання малолітньої дитини є місце проживання батьків (усиновителів), одного із них, з ким дитина проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу або закладу охорони здоров’я (ч. 3 ст. 29 ЦК України). Сімейне законодавство детально регламентує питання, які можуть виникнути у реальному житті: яким чином визначається місце проживання малолітньої дитини