Про деякі проблеми сучасної морфонології

УДК 811.162.1 : 81’344:36

Лучик А. А.

ПРО ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ МОРФОНОЛОГІЇ
У статті проаналізовано стан розвитку сучасної морфонології, окреслено шляхи реалізації морфонологічних явищ, описано коло невирішених проблем цієї галузі українського мовознавства у сфері парадигматики і деривації. Ключові слова: морфонологія, морфонологічні явища, усічення, накладання, чергування, нарощення, переміщення наголосу. Морфонологія є відносно молодою науковою галуззю, яка сформувалась лише у середині ХХ ст. на перетині таких мовознавчих напрямів, як граматика і фонологія. Сьогодні під морфонологією розуміють розділ мовознавства, що вивчає фонологічну структуру морфем і використання фонологічних засобів у морфологічних цілях. В енциклопедії «Українська мова» зазначається, що залежно від того, в одиницях яких підсистем відбуваються морфонологічні процеси, розрізняють власне морфологічні та дериваційні зміни, тому морфонологію поділяють на морфонологію словозміни, формо- і словотворення [1, 397]. Морфонологічні явища у морфології виникають при словозміні та формотворенні. У процесах словотворення морфонологічні явища сприяють взаємопристосуванню морфем при переході від твірного слова до похідного. Засновником морфонології справедливо вважається М. Трубецькой, у працях якого була обґрунтована її мета та завдання, запропоновані описи морфонологічних систем полабської та російської мов. М. Трубецькому належить і сам термін морфонологія [2, 160–163]. Уперше аналіз морфонологічних явищ в українській дериватології здійснював І. І. Ковалик [3], а на прикладі відтопонімного словотвору – В. О. Горпинич у праці «Словообразование прилагательных и названий жителей от топонимов в восточнославянских языках», де основна увага була приділена явищам елізії, інкорпорації, фузії та аглютинації. Автор доводив, що морфонологічні явища відтопонімного словотвору зумовлені структурою твірного