Підмогильний "Місто"

ЕСЕ
Образ міста у романі Валер'яна Підмогильного « Місто».
            «Бачите гори оці? На цих горах возсіяє благодать Божа, буде город великий…
…І збудували вони місто в ім'я старшого брата свого, і нарекли його Київ»
«Повість минулих літ»
З того часу пройшли віки. Благодать Божа сіяла над містом. Саме тому після жахливих руйнувань місто відроджувалось, заліковувало криваві рани, розвивалось.
«Як тебе не любити, Києве мій!» - так у пісні Андрія Малишка та Платона Майбороди співається. Київ привертає увагу віддавна не тільки туристів, а тисяч молодих людей, які   хотіли б пов‘язати свою долю саме з цим містом – центром освіти, науки, культури в Україні.
Саме в Києві прагнуть молоді люди отримати освіту, знайти себе,реалізувати свої можливості. Таку ж мету мав і герой роману Валер’яна Підмогильного «Місто»(1928р.) Степан Радченко. «Київ! Це те велике місто, куди він їде учитись і жити. Це те нове, що він   мусить у нього ввійти, щоб осягнути свою здавна викохувану мрію.»
    Степан мав амбітні надії: «за активну участь у революції» та не менш активну діяльність у своєму селі його мусять прийняти у Києві достойно. Вірив, що перед ним відкриються будь-які двері-адже у великому місті так багато вибору!
Та після перших же днів пошуку праці, йому стало ясно: «він один серед сотні» Отже, перша ознака великого міста-велика маса людей , серед яких губиться індивідуальність. Байдужість чиновників,