Рецензии Для Кинофака

Рецензія на фільм Карена Шахназарова «Ми з джазу»

                                    «Я хочу сказати: «Я буду грати джаз!» »
Якщо вірити нашим батькам, то джазу, як і сексу, офіційно у Радянському Союзі не було. Тому музична комедія Карена Шахназарова   «Ми з джазу» одразу стала кіно хітом не тільки для глядачів, а й для професійних музикантів. Адже перше і єдине музичне комедійне кіно про музикантів і за участю музикантів було знято ще у 1934 році режисером Григорієм Олександровим з Любов`ю Орловою у головній ролі. Картина   мала   дві назви - «Веселі хлоп’ята»   для радянської аудиторії та «Москва сміється»   - для зарубіжжя. На Венеціанському кінофестивалі 1934 р.   вона отримала дві нагороди за режисуру та музику   і її було включено до шістки найкращих кінострічок у світі.   П’ятдесят років потому   Шахназаров знову представив глядачу історію про розвиток     джазу   у Радянському Союзі, де   в двадцятих роках   минулого сторіччя цей музичний жанр вважався буржуазним за своїм походженням,хоча таке твердження дійсно було помилковим.
Два простих одеських хлопці, вуличні   музиканти, помічають   об’яву   із запрошенням у новий джаз-бенд, де зустрічаються з молодим та талановитим піаністом Костянтином, який покинув   навчання у музичному технікумі заради однієї неприйнятної для ректорату мети – грати джаз. Новоспечений джаз-бенд починає свої репетиції та грає свій перший виступ на публіці, їх музика не справляє потрібного враження на слухача і їм доводиться піти. Ображені та пригнічені, хлопці починають сваритися, але все міняє невідомий молодий чоловік,   який запрошує їх зіграти на ювілеї свого боса (головного мафіозі). Святковий