Рецензія на книгу Роздобудько "Якби"

«Життя — це ланцюжок втрачених можливостей. З іншого боку, життя – це нашарування різноманітних шансів виправити ці втрачені можливості! А те і інше залежить від одного маленького поняття, яке ми вкладаємо в слово якби» Ірен Роздобудько

Книга Ірен Роздобудько «Якби» належить до таких романів, які читаєш на одному подиху. Це книга, яку не можеш випустити з рук, доки не дочитаєш до останньої крапки, яку, особисто я, «ковтнула» за добу, закінчуючи читати пізно вночі, не змігши відірватися. Роман поглинає тебе повністю, змушуючи зануритись в його світ з головою, переживати разом з його «мешканцями».

Ірен Роздобудько пропонує тринадцять днів життя головної героїні книги у нинішньому та минулому світах. Головна героїня роману – успішна журналістка Вероніка, яка досягла успіхів у політичній сфері, яка їй загалом не зовсім до вподоби. Колишній одногрупник Олег запропонував Ніці роботу телеведучою в його новому проекті, проблема лише в одному – Ніка з дитинства затинається. Вона лікувлался у багатьох лікарів, і, можна сказати, досягла значних успіхів, але до причини цієї проблеми ніхто так і не дістався. Але життя не завжди ставить лише пастки, іноді воно підкидує і способи їх вирішення, головне – їх помітити.

Випадок звів Вероніку з жінкою похилого віку – Аделіною Паулівною, яка в свій час була талановитим психотерапевтом, працювала в четвертому управлінні. Жінка запропонувала їй свій особистий метод, до якого Ніка спочатку поставилася зі зневагою, але все-таки послідувала йому. Його суть полягала в поверненні на те місце, де сталася трагічна подія, та