Розвиток філософської думки в українській діаспорі. В.Янів, М.Шлемкевич, Д.Донцов, Д.Чижевський та ін

Розвиток філософської думки в українській діаспорі. В.Янів, М.Шлемкевич, Д.Донцов, Д.Чижевський та ін.

















Зміст

Вступ……………………………………………………………………………...3
Розділ 1.Передумови формування українських філософських традицій…….6
Розділ 2. Розвиток філософської думки……………………………………….10
Висновки………………………………………………………………………...32
Список використаних джерел………………………………………………….34



















Вступ
Українська ментальність формувалася протягом багатьох століть. Праця на родючих землях сприяла виникненню малих соціальних груп, звідси і властива українцю індивідуальність. Заслуговує також на увагу тривале проживання на межі ворожого степу виробило в українця специфічне "межове світовідчуття - переживання сьогоденності життя, поетичне, лірично-пісенне сприйняття природного, пріоритет серця над розумом. Саме ці якості утворюють неповторну діалогічно-гармонійну цілісність української філософської думки. В наш час питання національної самоідентифікації, національного самоусвідомлення набули особливої значущості тому, що йдеться про свідомий вибір подальшої історичної долі народу. Тому питання про український національний характер має своє виправдання як у плані усвідомлення особливостей української філософії, так і в плані їх сучасного звучання. На основі численних досліджень та осмислень, можна стверджувати про існування таких основних особливостей українського національного характеру: емоційність, естетизм, сентиментальність, психічна рухливість, вшанування індивідуальної свободи, релігійність та своєрідний культ Землі, а також відчуття близькості із природою [1].
Емоційність та чутливість в позитивному виявленні проявляються в якості співчуття, зацікавленого ставлення до людей та справ, проте в негативному прояві вони приводять до певного нехтування докладних раціональних обгрунтувань, послідовних осмислень життєвих ситуацій,