Селянські реформи в Російській (1861р) та Австро-Угорській (1848р) імперіях

В Австрійській імперії аграрна реформа була проголошена в ході революції 1848-1849 рр. її зміст визначали закон від 18 березня 1848 р. для Угорщини і Закарпаття, закон від 17 квітня 1848 р. для Галичини, поширений за рішенням уряду від 1 липня 1848 р. на Буковину, закон від 7 вересня 1848 р. для Австрійської імперії. Останній розширював і уточнював попереднє законодавство. Зміст аграрної реформи охоплював такі питання:
прo надання селянам прав громадянина держави;
прo наділення селян землею;
прo організація викупу "підданських обов'язків" (феодальної земельної ренти і повинностей) селян.
Селяни отримали права громадян держави. Поміщики втратили над ними верховну владу, звільнялися від "опікунських обов'язків".
Селяни ставали власниками рустикальної землі, яка була в їхньому користуванні до реформи. Сервітути (обмежене право користування за певну плату чужим нерухомим майном, зокрема лісами, пасовищами, луками), якими до реформи спільно користувалися земельні власники і селяни, залишалися власністю перших. Селяни могли користуватися ними за відповідну плату на основі спільної угоди. Лише в 1853 р. за спеціальним законом установлено умови викупу або регулювання користування сервітутами.
Встановлювався порядок компенсації земельним власникам феодальних земельної ренти та повинностей. Так, 2/3 від їх вартості зобов'язувалася сплатити держава, одна третина оцінювалась як вартість скасованих "опікунських обов'язків". Право пропінації зберегли, скасувавши практику примусової купівлі горілки і пива. При визначенні вартості феодальних земельної ренти та повинностей основою була їхня річна