Стандарт-кост

У зарубіжній практиці   фактично аналогом нормативного методу обліку і калькулювання витрат є метод «стандарт – кост». Як і вітчизняний нормативний метод, так і метод «стандарт – кост», передбачають: нормування витрат; складання нормативних калькуляцій; облік нормативних витрат і відхилень від норм   (за місцями виникнення та центрами відповідальності); аналіз відхилень та прийняття відповідних управлінських рішень. Основні відмінності між цими методами обліку полягають у тому, що:
  - за системою «стандарт – кост» не ведуть обліку зміни норм витрат;
  - відхилення від норм   витрат за системою «стандарт – кост» нагромаджуються на спеціальних рахунках відхилень і в кінці звітного періоду списуються, здебільшого, на собівартість реалізованої продукції;
  - вітчизняний нормативний метод передбачає оперативне документування та аналіз відхилень від норм, а при використанні методу «стандарт –кост» відхилення від норм визначають розрахунковим способом і аналізують зазвичай після закінчення, як правило, місяця.
      «Стандарт – кост» відноситься до одного з найбільш поширених за рубежем методів управлінського обліку, методів управління виробничими затратами.
      Засновником цієї системи був Ф.Тейлор, який обґрунтував метод нормативного визначення затрат. Дж. Чартер Гаррісон у 1911 р. розробив і впровадив діючу систему «стандарт –кост». Вона й стала прототипом вітчизняної системи обліку під назвою* усім відомого нормативного методу.
      Основною ідеєю методу «стандарт – кост» є розробка норм, до яких підприємство повинно прагнути.
      Розробка норм — стандартів, складання стандартних калькуляцій до початку виробництва і облік фактичних витрат з виділенням відхилень від стандартів, систематизованих як сукупність, отримали назву системи «стандарт –кост» (standart cost).
      У США та Великобританії «стандарт – кост» називають метод обчислення стандартної собівартості. Термін «стандарт –кост» дослівно означає стандартні вартості:
      «Стандарт»— кількість необхідних виробничих витрат (матеріальних