Субект злочинів

ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ Серія юрид. 2010. Вип. 51. С. 396–401

VISNYK LVIV UNIV. Ser. Law. 2010. Is. 51. P. 396–401

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ СТАТЕВОЇ СВОБОДИ ТА СТАТЕВОЇ НЕДОТОРКАНОСТІ: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ О. Холод
Львівський державний університет внутрішніх справ вул. Городоцька, 26, 79007 Львів, Україна
У статті за допомогою використання історико-правового методу дослідження було проаналізовано історію розвитку вітчизняного кримінального законодавства у частині, що стосується статевих злочинів. Ключові слова: зґвалтування, історичний метод, статеві злочини.

“Сексуальна революція” у розвинутих країнах Заходу з розмахом проявилась в 60-х роках минулого століття. Хоча і стверджувалося, що в нашій країні “сексу немає”, але і Радянський Союз “сексуальна революція” не минула. Зокрема, якщо в 60-х роках за опитуваннями студентів віком до 18 років в статевий зв’язок вступили 29% юнаків і 9% дівчат, то в 70-х відповідно – 50 і 25%, а в 80-х вже 70% старшокласників мали статеві контакти [1, c. 42]. Якщо звернутися до статистики таких найпоширеніших злочинів, як зґвалтування, то може скластися помилкове враження, що статева активність криміногенної частини населення в останні роки кардинально зменшилася. Зокрема, в 1985 р. в Україні засуджено за зґвалтування і спроби зґвалтувань за вироками судів, що набули законної сили 2700 осіб, в 1995 р. – 1400 осіб, а в 2002 – 1048 осіб. Однак, наведені цифри не відображають справжнього масштабу цих злочинів. Для них характерний високий ступінь латентності унаслідок неефективності звернень потерпілих з заявами до правоохоронних органів, страху помсти з боку злочинця, небажання публічного розголосу про вчинений злочин. Висока латентність зґвалтувань