Сучасні нетрадиційні релігії та неорелігії

СУЧАСНІ НЕТРАДИЦІЙНІ КУЛЬТИ І НЕОРЕЛІГІЇ

    У 60—70-х роках XX ст. існуюча у світі релігійна традиція обірвалася. Виникли тисячі так званих нетрадиційних культів і неорелігій під різними назвами — "релігія нового століття", "нетрадиційні релігії", "позаконфесійні вірування", "позаканонічні віри" і т. ін. В одній лише Франції таких культів і релігій налічувалося більш як 300, а в США — майже 2000. Багато з цих культів функціонують і в Україні. їхньою соціальною базою є молодь і люди у віці до 45 років — освічені, матеріально забезпечені, але зневірені в офіційних цінностях споживацького технократичного суспільства і в здатності традиційних релігій, перш за все християнства, взяти на себе відповідальність за соціальні негаразди. Почуття самотності, безцільності життя, суспільної незатребуваності, інші соціально-психологічні чинники в цих умовах виявилися стимулами пошуку нової системи цінностей. Лідери нетрадиційних релігій одразу відреагували на такі перепади у суспільних настроях, зайнялися викриттям вад "грішного світу", рекламою себе як унікальних рятівників людства і глашатаїв вищої мудрості.
    Крім зневірених учасників різних форм соціального протесту, нетрадиційні культи і неорелігії залучають до себе й тих обивателів, які втратили звичний для них ритм життя. Всіх їх у цих релігіях приваблює чітка організація, суворі моральні правила поведінки, авторитарність так званих духовних пастирів.
    Для прихильників неорелігій (здебільшого — вихідців із сімей інтелігенції і військовослужбовців) характерне несприйняття існуючого суспільного ладу, демонстративне ігнорування реалій життя, в тому числі політичного. Своїм лідерам вони приписують надлюдські властивості, видають їх за спасителів, посланців неба, нових месій. Лідери, у свою чергу, проводять активну роботу у напрямку ізоляції віруючих від впливу зовнішнього