Теорія Розвитку Особистості Рубінштейна

1. Особистість у теорії С.Л. Рубінштейна.
    Відомий психолог-марксист С.Л. Рубінштейн (1889-1960) розглядав особистість у контексті розроблюваного ним принципу єдності свідомості й діяльності. На його думку, особистість у з´ясуванні психічних процесів постає як взаємопов´язана сукупність внутрішніх умов, через які заломлюються усі зовнішні діяння. До цих внутрішніх умов належать і психічні явища - психічні властивості та стани особистості.
    Психічні властивості особистості формуються в ході життя. Вроджені особливості організму є лише задатками – досить багатозначними, які обумовлюють, але не визначають психічні властивості людини. На основі одних і тих самих задатків у людини можуть виробитися різноманітні властивості – здібності і риси характеру в залежності від її плину її життя і діяльності не лише виявляються, але й формуються. В роботі – навчанні і праці – складаються і відпрацьовуються здібності людей; в життєвих діяннях і вчинках – формується і закаляється характер. Цей образ дій в єдності і взаємопроникненні з об’єктивними умовами існування. Що виступають як спосіб життя, суттєво обумовлює спосіб думок і спонукань, увесь стрій, склад, або психічний образ особистості.
    Не можна ні розривати єдність особистості, ні зводити її до простої однорідності. Реальна єдність психічного образу особистості багатолика і суперечлива. Але завжди знаходиться врешті решт така стрижнева для даної особистості позиція, з якою усі властиві їй протиріччя змикаються в єдності.
    Історично особистість зумовлена еволюцією живих істот, історією становлення людства та особистою історією розвитку людини. Тому в структурі особистості можна виявляти компоненти різного рівня узагальнення й стійкості, які змінюються різними темпами.
    Особистість є тим більш значущою, чим більше в індивідуальному