Філософія Памфіла Юркевича

Філософія Памфіла Юркевича.

  Видатний український філософ XIX ст. Памфіл Данилович Юркевич — син священика з Полтавщини. Прекрасний лектор, письменник, професор, який блискуче почав кар'єру у Київській духовній академії, у віці 33 років очолив кафедру Московського університету. Прожив Памфіл Юркевич лише 47 років, але його внесок у розвиток філософської думки безперечний. Головна сфера філософських інтересів Памфіла Юркевича — антропологія. У творі «Серце і його

значення у духовному житті людини» розвиває філософію «серця» Григорія Сковороди та Пантелеймона Куліша. У руслі, близькому до слов'янофілів, Памфіл Юркевич розвиває християнське вчення про серце як глибинну основу людської суті та духовно-моральне джерело діяльності. У житті — переживаннях, почуттях, а не в думці з її формою спільності, відбивається індивідуальність особистості. З таких позицій Памфіл Юркевич виступає проти ідеї самозакінченості розуму, що лежить в основі класичної німецької філософії, проти інтелектуалізму, що бачить в раціональному початку суть людини. Памфіл Юркевич підкреслював, що розум лише верхівка, а не корінь духовного життя людини. Знання народжуються в результаті діяльності душі, зв'язані з її цілісним настроєм, духовно-моральними причинами, і тільки увійшовши в серце, можуть бути засвоєні. Ці мотиви споріднюють хід думок Памфіла Юркевича з деякими вихідними позиціями більш пізніх