Філософія Стародавнього Сходу

Вже в народній творчості прадавніх епох, в міфологічних оповідях про богів і героїв, поряд з релігійно-містичними уявленнями про надприродні божественних істот, виникали зародки натуралістичного, природного розуміння оточуючих людини явищ світу. Так, у міфах стародавніх єгиптян говориться, що все відбулося з вод океану і що повітря перебуває у всіх речах. Один з найдавніших пам'ятників індійській міфології "Рігведа", - поряд з міфами про девах (богів первісної релігії), містить уявлення про природний характер походження речей. Подібні зачатки натуралістичного підходу до природних явищ надалі стали ідейним джерелом найдавніших філософських вчень. Передові мислителі Стародавнього Єгипту, Вавилону, Індії, Китаю, Греції та Риму та інших країн стародавнього світу протиставили міфологічним поглядам, що панували в стародавні часи, матеріалістичне розуміння природних явищ. Вони розглядали світ таким, яким він є, яким він представлявся нашому безпосередньому погляду, без привнесення в нього упереджених ідей.

Зрозуміло, всі ці філософські погляди були багато в чому наївні і різнилися між собою, але їм були властиві наступні загальні риси:

1) не порвавши до кінця з міфологією, грецькі мислителі відводили богам другорядне місце і намагалися пояснити світ з нього самого. Іншими словами, вони поклали початок розвитку матеріалістичних поглядів і уявлень, правда, матеріалізм у них носив багато в чому наївний характер, багато положень не були підкріплені