Хуиня

Поняття, види та елементи позову
Основним видом цивільного судочинства визнається позовне провадження. Процесуальним засобом захисту прав особи у позовному провадженні є позов.
Позов - це звернена через суд матеріально-правова вимога позивача до відповідача щодо захисту порушеного, оспорюваного чи невизнаного права або охоронюваного законом інтересу, яка розглядається у визначеному законом процесуальному порядку.
Процесуальна наука розрізняє дві сторони позову: матеріально-правову - вимога позивача до відповідача та процесуально-правову - вимога позивача до суду щодо захисту порушеного чи невизнаного права.
Позов як складне явище має кілька елементів, до яких належать: предмет, підстава, зміст. Значення елементів позову полягає у тому, що вони слугують засобом його індивідуалізації, допомагають встановити тотожність позовів. За елементами позову визначають зміст процесуальної діяльності щодо захисту цивільного права.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої суд повинен винести рішення. Позивач може змінити предмет позову (ч. 2 ст. 31 ЦПК). Така процесуальна дія може відбутися до початку розгляду справи по суті і лише у межах спірних правовідносин.
Підставу позову становлять юридичні факти, якими позивач обґрунтовує матеріально-правову вимогу до відповідача. Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК у позовній заяві мають зазначатися обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Підстави позову, які підтверджують, що спірне право належить позивачу, а на відповідача покладені певні обов'язки, складають активну підставу. До її складу входять також факти, які обґрунтовують належність доказів до справи, і те, що позивач і відповідач є суб'єктами прав і обов'язків спірних правовідносин. Пасивну підставу