Цитати з Маркса Вебера

Емпірична наука нікого не здатна навчити того, що він повинен робити; вона вказує лише на те, що він може, а за певних умов — і на те, що він хотів би зробити. Це правда, що світогляди різних людей постійно проникають у сферу наших наук, навіть у нашу наукову арґументацію, щоразу затьмарюючи її чистоту; що внаслідок цього з’являються розбіжності в оцінці переконливості наукових доказів — навіть там, де йдеться про встановлення звичайних каузальних зв’язків між фактами, — оскільки від цього залежать шанси реалізувати свої ідеали, тобто збільшується або, навпаки, зменшується можливість здійснити певні бажання.
Здатність розрізняти знання та оцінні судження і виконувати свій науковий обов’язок — бачити істину, віддзеркалену у фактах, — та обов’язок /200/ практичний — відстоювати свої ідеали, — ось те, у чому ми хотіли б бачити найближче своє завдання. Абсолютною відмінністю на всі часи — і це якраз найважливіше для нас — було і є те, чи спрямована арґументація до наших почуттів, нашої здатності запалювати конкретними практичними цілями, формами і змістом культури, — а якщо йдеться про значимість етичних норм, то до нашої совісті, — чи вона розрахована на нашу здатність і потребу думкою впорядковувати емпіричну дійсність у такий спосіб, який може претендувати на значимість як емпірична істина.
Постійне змішування наукового пояснення фактів та оцінних міркувань залишається найпоширенішою, але і найшкідливішою рисою досліджень у нашій науці. Усе, що тут сказано, спрямоване саме проти такого змішування, та зовсім не проти служіння ідеалам. Відсутність переконань і наукова об’єктивність не мають між собою нічого спільного.
Культурне значення певного