виникнення писемності у східних слов’ян за сучасними науковими даними

Мовознавство. – 1984. – № 6. – С. 9–21
[У цій статті немає нічого нового в плані змісту, вона нічим не відрізняється від свого аналога у друкованому варіанті. Але ми розуміємо, як іноді студенту, науковцю в написанні роботи необхідно посилатися на джерело не з Інтернету, керівники наукових робіт, викладачі вимагають вказувати номери сторінок відповідно до друкованого видання. І що ж робити? Йти до бібліотеки тільки заради заповітних сторінок у квадратних дужках? А якщо йти туди вже немає часу, можливості або й просто бажання? Для цього і створено наш сайт. Тут не просто знайомі вам тексти, а й такі необхідні номери сторінок. Відповідно до певного видання (його ви можете побачити на початку кожної статті) ми у квадратних дужках позначили сторінки, так, як це надруковано у книзі, журналі, газеті тощо. Ці сторінки ми позначили червоним. Якщо бачите, що текст переривається таким знаком, знайте, що у друкованому виданні почалася нова сторінка. Таку позначку ми залишали наприкінці умовної сторінки, тобто якщо ви бачите, наприклад, червону цифру [5] у квадратних дужках, то знайте, що попередній текст у книзі, журналі, газеті тощо розміщено на п’ятій сторінці]
Г. П. Півторак
ВИНИКНЕННЯ ПИСЕМНОСТІ У СХІДНИХ СЛОВ’ЯН ЗА СУЧАСНИМИ НАУКОВИМИ ДАНИМИ
Найдавнішу відповідь на питання про походження писемності у східних слов’ян знаходимо в «Повісті временних літ», де сказано, що після прийняття християнства болгарами (858 р.) візантійський імператор Михайло на прохання слов’янських (моравських) князів Ростислава, Святополка і Коцела послав у Моравію солунських братів-філософів Костянтина і Мефодія, де вони створили слов’янський алфавіт і переклали слов’янською мовою Апостол та Євангеліє, а згодом і інші книги. Створена Костянтином і Мефодієм слов’янська азбука «прозвася грамота словѢньская, яже грамота есть въ Руси и въ болгархѢъ дунайских»¹. Отже,