Ґабріель Ґарсіа Маркес

У широкому значенні "магічний реалізм" виявився на різних етапах розвитку літератури (Ф. Рабле, П. Кальдерой, Й. Гете, Е. Т. А. Гофман, Е. А. По, Ф. Кафка, М. Гоголь, М. Булгаков).
У вузькому значенні найбільше цей напрям розвинувся у латиноамериканській літературі XX століття (А. Карпентьєр, Ж. Амаду, Г. Г. Маркес, М. Варгас, М. Астуріас та інші). Особливу роль у творчості цих авторів відіграв міф, який виступив основою твору. Митець, намагаючись осмислити різноманітні явища (реальні, свідомі, культурні та інші), прагнув до універсальності своїх образів і створення загальної моделі буття. Класичним зразком такого методу став роман Г. Г. Маркеса "Сто років самотності", де в міфічно-реальних образах було відтворено історію Колумбії та всієї Латинської Америки.
Термін "магічний реалізм" уперше застосував німецький мистецтвознавець Франц Рот у 1925 році стосовно німецького експресіонізму, якому він присвятив монографію "Постекспресіонізм. Магічний реалізм. Проблема нового європейського живопису". За Ф. Ротом, "магічний реалізм" - це така концепція, що протистояла футуризму і, не відмовляючись від мімезісу, тобто відтворення дійсності, виявила внутрішньо притаманний буденності "магічний зміст".
Термін активно використовували європейські критики в 30-ті роки XX століття для характеристики явищ модернізму, але пізніше він зник з наукового обігу.
У 1948 році в Латинській Америці венесуельський письменник і критик А. Улас-П'єтрі відродив його з метою характеристики своєрідності креольської літератури. Найбільшого поширення термін "магічний реалізм" набув у 60-70-ті роки стосовно літературних реалій латиноамериканського континенту.
Засновником "магічного реалізму" в латиноамериканській літературі став лауреат Нобелівської премії в галузі літератури гватемальський письменник, романіст, новеліст, поет, драматург Мігель Анхель Астуріас. Письменник вважав, що головним завданням його творів було знайомство читачів інших країн з особливим світосприйняттям індіанців, з їхньою психологією, з могутнім природним даром уяви. Тому витоки "магічного реалізму" слід шукати в світогляді, соціально-історичній дійсності індіанців.
Г. Гарсіа Маркес — один з найвідоміших письменників сучасності, найяскравіший представник літератури «магічного реалізму». Він народився 6 березня 1928 р. у провінційному колумбійському містечку Аракатака. Серед головних чинників та     |                                                              
|життєвих обставин,