Ldjvjdyscnm s rekmnehf vjdktyyz

Зміст
Вступ……………………………………………………………………………..
  1. Загальна характеристика мови як способу мовлення…………………..
  2. Поняття двомовності в наукових дослідженнях та літературі…………
  3. Культура мовлення……………………………………………………….
Висновки………………………………………………………………………..
Список використаної літератури…………………………………………….

Вступ
Сучасне суспільство не може існувати без мови – найважливішого засобу спілкування, засобу вираження думок та передачі досвіду сучасникам і нащадкам. Мова – наше національне багатство, тому на перший план виходить питання культури мови. Серед них головними є питання оволодіння правилами граматики, правопису, вимови й наголошення. Величезне значення має також вивчення й правильне використання мовних засобів вираження думки залежно від мети й змісту висловлювання.
Правильність мови – це насамперед дотримання тих літературних норм, які є усталеним зразком, еталоном для носіїв цієї мови

  1. Загальна характеристика мови як способу мовлення
Думка починає формуватися у внутрішній мові. Її механізм був досліджений на початку XX століття психологом Л. С. Виготським. Ця мова беззвучна, невимовна, вона включає в себе образи. Усе духовне життя людини - його міркування, плани, суперечки із самим собою, переробка побаченого і почутого протікають у схованій формі, на розумовому рівні.
Зазначимо, що мова визначається як система дискретних звукових знаків та невербальних жестів, за допомогою якої індивід досягає цілей комунікації і має можливість виразити сукупність знань і уявлень про світ. Будучи, в першу чергу, засобом вираження і повідомлення думок, мова безпосередньо пов’язана з мисленням. Зазначимо, що елементи мови (речення, слово) слугували основою для розвитку форм мислення (поняття, судження).
Слова «мова» і «мовлення» багатозначні, іноді вони ототожнюються, та за уявленнями сучасної лінгвістики, мова дуже пов'язана