Історія села Сушки

Наш край в кінці 18 – на початку 20 ст.
Село Сушки
  В ці часи наше побережжя вважалося Канівщиною, бо ще за Богдана Хмельницького Бубнівська і Ліплявська сотні належали до Канівського повіту. Цим посилювалися зв'язки наших побережан із канівськими людьми. Місцеві козаки служили в Канівській сотні, а канівці переходили до нас. Наші козаки, будучи в Запорізькій Січі, приписувались до Канівського куреня, часто були в ньому отаманами.
  Неподалік Горіхівки у 17 ст. був маєток Попів-кут. Отаман Іван Сироватка віддав його попові Данилу. Данило прожив 115 літ, з них 68 років був попом. При сільській церкві була богадільня і школа. Із товариства Бубнівської сотні в першій половині 18 ст. в Сушках осів сотник Другого Компанійського полку Іван Фабріціус, який походив із шведських рицарів. Він оселився в Сушках. Менший син його, Максим, завів прекрасний яблуневий сад, яким користувався син його, Петро, відставний майор уланський. Старший син сотника Фабріціуса, по імені Лев, не любив домашнього господарства, і був мандрівним філософом.
Інший сотник Першого Компанійського полку був Степан Гайворонський. Він оселився біля підошви тієї гори, де нині в с. Сушки тепер сільське кладовище, а в ту пору була густа діброва. У 1773 році у Сушках після сильного дощу утворився узвіз. І біля нього було засновано кладовище, яке існує й донині.
  В останній чверті18 ст., весною 1787 року, російська цариця Катерина II здійснила подорож в Крим по Дніпру. Вона відвідала Канів і попливла через   землі нашого села далі, вниз по Дніпру. В її охороні перебував Суворов,