Автономія волі

План
      Вступ


  1. Загальні поняття автономії волі. Історія виникнення автономії волі.
    1. Значення автономії волі у сучасному міжнародному приватному
            праві.
    2. Обмеження автономії волі у міжнародному приватному праві.
  2. Колізійна норма та її побудова.
    1. Колізійні прив’язки.
    2. Закон , обраний особою, що здійснила правочин (lex voluntatis);
  3. Практичне застосування принципу автономії волі.
    1. Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі – продажу товарів
    2. Міжнародні договори України про торговельно-економічне та інші види співробітництва.
    3. Практика застосування принципу автономії волі в арбітражних рішеннях.


      Висновок


      Список використаних джерел


















      ВСТУП 


      Актуальність.   Інститут автономії волі отримав закріплення в усіх сучасних кодифікаціях міжнародного приватного права, причому сфера його застосування дедалі поширюється, що обумовлено практичною необхідністю лібералізації колізійного регулювання, встановлення гнучких колізійних прив’язок, підпорядкування правовідносин тому правопорядку, застосування якого відповідає намірам сторін угоди. Автономія волі отримала закріплення майже в усіх міжнародних договорах, що стосуються вибору права, компетентного регулювати договірні зобов’язання.
      У законодавстві деяких країн є норми, що стосуються автономії волі, які ставляться до учасників інших цивільних або сімейних правовідносин і навіть суб'єктам однобічних актів ( при спадкуванні). Автором ідеї про те, що право може санкціонувати угода про визначення закону, був французький юрист Шарль Дюмулэн (1500- 1566), який розбудовував її в руслі традиційних для того часу вистав, що всі норми права "прикріплені" до матеріального світу (речам, людям, предметам). Виходячи з того, що норма "прикріплена" до того, про що вона