Вступ формування собівартості продукції

Вступ.
      В умовах ринкової економіки,   коли   активізувались   питання   виживання підприємств у конкурентній боротьбі та   забезпечення   їх   платоспроможності, підвищується роль управління діяльністю підприємств в прийнятті   оптимальних рішень,   в   основі   яких   зосереджена   техніко-економічна   інформація   щодо випуску продукції, витрат на її виробництво і рівня цін   по   її   реалізації. Тому постає завдання не просто визначити собівартість,   а   розрахувати   таку собівартість, яка в нинішніх умовах роботи підприємства   на   ринку   могла   б забезпечити йому певний прибуток.
      Становлення ринку   неможливе   без   глибокого   знання багатоваріантних аспектів собівартості, яке викликає реальну зацікавленість   товаровиробників і підприємців у підвищенні ступеня   використання   ресурсного   потенціалу   на основі   застосування   цих   знань   для   систематичного   зниження   витрат виробництва. Дослідження показали, що собівартість продукції   значною   мірою
формується без достатнього врахування   економічного   змісту,   призначення   й функціональної ролі кожного з окремих видів   витрат,   а   неодноразові   зміни складу   собівартості   і   структури   витрат   дуже   часто   здійснювалися   без достатнього теоретичного обґрунтування   і   врахування   потреб   господарської практики.   Виникає   необхідність   забезпечення     оптимальної     величини собівартості продукції шляхом методично обґрунтованого розподілу   витрат   по видах продукції.   Згідно   з   Типовим   положенням   із   планування,   обліку   і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості від   26 квітня 1996 року за способами   перенесення   вартості   на   продукцію   витрати поділяються на прямі і непрямі. Якщо у формуванні статей прямих   витрат   все більш-менш зрозуміло, то статті непрямих витрат проектувались