Відпустки

Розділ 1. Загальна характеристика відпусток в Україні
1.1. Становлення і розвиток законодавства про відпустки в Україні.
Розвиток законодавства про відпустки бере початок з 1918 року. Можно визначити такі стадії становлення і розвитку законодавства України про відпустки:
1) 1917   –   1922 роки ;
2) 1922   –   1940 роки ;
3) 1941   –   1945 роки;
4) 1946   –   1970 роки ;
5) 1971   –   1991 роки ;
6) 1991   –   2014 роки.
Саме ці стадії виділені, оскільки в дані періоди були прийняті нормативно-правові акти, що регулювали систему надання відпусток, а також соціально-економічний розвиток суспільства. Особливістю першої стадії було становлення законодавства про відпустки і проведення першого кодифікування трудового законодавства. В цей період істотними ознаками оплачуваної відпустки виступали:
1) необхідність неперервного стажу роботи на єдиному чи кількох підприємствах;
2) ціллю відпустки був відпочинок від здійснення своїх трудових обов’язків;
3) відпустка мала чітко конкретний календарний відрізок часу.
Однак, відпустка надавалась тільки тим працівникам і службовцям, які були з підприємством у трудових правовідносинах. На протязі цього періоду просліджується вплив трудового законодавства РРФСР на законодавство УРСР.
Після прийняття Кодексу законів про працю УСРР 1922 року треба виокремити наступний, другий етап у процесі формування та розвитку законодавства України про відпустки, який тривав до початку Великої Вітчизняної війни. Законодавством передбачались чергові та додаткові відпустки, окремі види додаткових відпусток. Регулювання відпусток у цьому періоді здійснювалось на підставі або відповідно до нормативно-правових актів СРСР. Додаткові відпустки на цьому етапі надавалися з таких підстав, а саме:
1)   робітникам, зайнятих на роботах, пов’язаних