Віктимна поведінка жінки

Шарати Катерини
студентки 401 групи
Миколаївського інституту права Національного університету «Одеська юридична академія»
Віктимна поведінка жінки, як жертви насильницького злочину
Проблема злочинності у всьому світі зазнала масштабного розвитку. При цьому серед усієї сукупності злочинних посягань особливе занепокоєння викликають ті, що спрямовані саме на осіб жіночої статі. Коло таких злочинів постійно розширюється, а особливий статус жінок як жертв уже ні в кого не викликає сумнівів. Здавна ставлення до жінки було особливим, адже жінка це перш за все мати, хранителька сімейного вогнища, що саме по собі викликає повагу та розуміння того що вона потребує захисту і часто нездатна сама себе захистити. За щоденними проблемами   та рутиною, з часом, люди втратили   уявлення моральної поведінки по відношенню до жінки. Але деякі жінки й самі забувають про своє призначення, що виражається у їх не завжди правильній та пристойній поведінці.
Вітчизняна кримінологія,   розробляючи заходи протидії насильницьким злочинам, тривалий час відштовхувалась переважно від особи злочинця,а особі потерпілого увага практично не приділялася. Водночас загальновідомо: не буває кримінального конфлікту в широкому розумінні цього слова, без участі потерпілого. У багатьох випадках вчинення насильницьких злочинів – це кульмінація криміногенної ситуації, яка певною   мірою зумовлена віктимною поведінкою потенційного потерпілого. Тому вивчення насильницьких злочинів без оцінки ролі потерпілого в генезисі злочинної поведінки є однобічним[1,с.51].
Проблемі віктимологічної поведінки приділялось достатньо уваги, зокрема такими вченими: В.В. Голіна, П.С. Дагель, О.М. Джужа, О.Г. Кальман, В.С. Мінська, С.С. Остроумова, В.І. Полубінський, Д.В. Рівман, А.Л. Репецька,