Генріх 4

Мабуть, немає у французів улюбленішого монарха, ніж Генріх IV Бурбон. Навіть вихор Французької революції лише ненадовго потурбував його останки. Сам Наполеон Бонапарт, розуміючи, що в минулому не може бути порожнечі, розпорядився відновити пам’ятник «Доброму королю Анрі».
Не можна надто ідеалізувати цього володаря. Пристрасть до азартних ігор, полювання та жінок ішли пліч-о-пліч із невтомною відвагою в бою, фантастичною незворушністю й мужністю в десятках битв і під час прийняття найважливіших державних рішень.
У пам’яті народній він залишився людиною, для якої інтереси підданих не були порожнім звуком. Підтвердження того — сакраментальні його слова: «Я хочу, щоб щонеділі у селянина була курка в казанку». І таки «була»!
Сам — породження епохи кривавих релігійних воєн, які буквально роздирали Францію на частини, Генріх IV розумів, що жорстокість і нетерпимість католиків та протестантів (гугенотів) поставили країну на межу виживання й розколу. Все це відбувалося на тлі нездоланного прагнення Габсбургів — іспанських і австрійських — утопити супердержаву, яка зароджувалася, у крові.
Генріх IV, людина неабиякого розуму, різко відрізнявся від світу, в якому жив. Дослідники й тепер відзначають: цей м’якосердий, толерантний, скептичний уродженець сонячної Наварри, як ніхто інший із монархів, зберіг у собі ренесансний оптимізм. Він явно був «білою вороною», яку зберігало до смертної години Боже провидіння. Скільки разів він наражався на небезпеку бути роздавленим обставинами!
Анрі, третій син Антуана Бурбонського і Жанни д’Альбре, доньки короля Наварри Генріха, народився 13 грудня 1553 року в місстечку По (Беарн), у крихітному, але стратегічно