Державне регулювання природоохоронної діяльності

   

На тему:
«державне регулювання природоохоронної діяльності»
    
Київ – 2013
Однією з основних складових соціально-економічної політики розвитку України в сучасних умовах є державна екологічна політика, яка передбачає застосування системи заходів, цілей та дій органів державної влади всіх ієрархічних рівнів, спрямованих на досягнення екологічної безпеки, збереження якості навколишнього середовища, відтворення природних ресурсів, раціональне природокористування, задоволення екологічних потреб населення і створення відповідних екологічно безпечних умов життєдіяльності людей.
      Розрізняють два типи екологічної політики: активну і пасивну. Активна політика орієнтована на послідовне зменшення забруднення. Для цього застосовують екологічні регулятори - емісійні нормативи поетапного зниження забруднення, тимчасові дозволи на викиди та ін. Пасивна політика ґрунтується на ідеології стримування зростання забруднення і передбачає використання переважно адміністративно-розпорядчих (регламентаційних) інструментів, екологічних стандартів і норм, дозвільних процедур.
      Об'єктом державного регулювання природоохоронної діяльності є стан навколишнього середовища, тобто сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як ті, які залучені до господарського обігу, так і ті, що на цей час не використовуються в народному господарстві (земля, надра, вода, атмосферне повітря, ліси та інші природні комплекси).

      В Україні вже досить давно сталися структурні деформації народного господарства, коли перевага віддавалася розвиткові сировинно-видобувних галузей промисловості — найбільш екологічно небезпечних.

      Економіці України притаманні:
      - Висока питома вага ресурсномістких та енергоємних технологій, використання яких у промисловості й сільському господарстві здійснювалося в «найдешевший» спосіб — без будівництва відповідних очисних споруд.
      - Відсутність ефективно діючих правових, адміністративних та економічних механізмів захисту навколишнього природного середовища.
      - Низька екологічна свідомість суспільства.
      - Високий рівень концентрації промисловості та інтенсивне сільське господарство.