Древній Київ

Золоті ворота
      Золоті ворота у Києві – пам’ятка фортифікаційного будівництва 12 сторіччя, одна з небагатьох, які збереглися до нашого часу. Колись, ця споруда вражала своєю величчю та неприступністю: поверх великої бойової башти була розташована церква Благовіщення – це було досить символічно як для християнського міста, тому що ці ворота були на той час головним в’їздом до Києва. Золоті ворота було збудовано у 1164 році, після того, як було закінчене зведення захисних валів Нового міста.
      Важко представити, що розміри великого міста Ярослава Мудрого колись обмежувалися нинішнім центром Києва. Оборонні кріпосні вали проходили через Львівську площу, де стояли Львівські ворота, уздовж вулиці Ярославів вал до Золотих воріт, опускалися до нинішньої площі Незалежності, на якій стояли Лядські (Ляшськіе) ворота, далі вали йшли нагору до Михайлівської площі. Загальна довжина валів обчислювалася 3,5 кілометрами.
      Архітектурний стиль воріт, побудованих Володимиром, зовсім не схожий на подібні споруди, які зводили архітекторами Європи. Європейські будови виконували, як правило, винятково загороджувальну функцію, представляючи собою кріпосні вежі. Золоті ворота в Києві, скоріше, можна зрівняти із тріумфальними Золотими воротами в Константинополі.
      Київські Золоті ворота були одночасно й проїзною вежею, і тріумфальною аркою, яка вела на головну "аристократичну вулицю"" міста. Високий арковий проріз, окуті золоченою міддю ворота й глава надвратного храму створювали відповідну врочисту атмосферу. Не підвели своїх творців Золоті ворота й у важкі дні татарської облоги в 1238 році. Завойовники вирішили, що міські ворота занадто неприступними, і та почали за допомогою стінопробивних машин ламати міську стіну в іншому місці.
      З часом спорудження старіло. Із записок