Зоопсихологія

1.Зоопсихологія-наука, що вивчає психіку, прояви і закономірності психічного відображення у тварин, наука про становлення і розвиток психіки на до людському рівні. Предмет зоопсихології-вивчення формування психічних процесів у тварин в онтогенезі, походження психіки та її розвиток в процесі еволюції, а також біологічних передумов і передісторії зародження людської свідомості. Об'єктом вивчення зоопсихології є психічна діяльність і поведінку тварин. Значення зоопсихології: 1 допомога у вирішенні корінних завдань загальної психології, для виявлення біологічних коренів психічної діяльності людини і закономірностей походження і розвитку його сознанія.2.помощь у виявленні біологічних основ розвитку дитячої псіхікі.3.вклад в педагогічну психологію: спілкування дітей з тваринами має велике виховне і пізнавальне значення. 4.без даних зоопсихології не може обійтися антропологія при вирішенні проблеми походження людини. 5. вивчення розладів психічної діяльності тварин дозволяє лікувати психічні хвороби людей.6.помощь сільському господарству, рибальству, звероводству, мисливському господарству.
Розвитку З. сприяли французькі учені Ж. Фабр, що вивчав комах, Ж. Леб (теорія тропізмов), американські учені Е. Л. Торндайк (проблема навчення у тварин), Р. Йеркс (психіка людиноподібних мавп, розвиток психіки і ін.), Ф. Я. Бейтендейк (Нідерланди; проблема інстинкту і навчення), німецькі учені В. Келер (дослідження інтелекту людиноподібних мавп), В. Фішель (проблеми навчення, вищих психічних здібностей у тварин); К. Фріш (Австрія; зір у комах і ін.), Г. Хедігер (Швейцарія; природжена поведінка, зміна поведінки тварин в процесі спілкування з людиною) і ін. У Росії основоположниками наукового вивчення психічної активності тварин були К. Ф. Рулье і В. А. Вагнер, що поклали в 19 ст почало матеріалістичному еволюційному напряму в З. Ето напрям отримав подальший розвиток