Маркетинговые исследования в туризме

Можна виділити дві групи маркетингових стратегій по відношенню до продукту та до ринку.
    Стратегії стосовно продукту [12, с. 112] — це група стратегій, при розробленні яких враховувались різні аспекти, що забезпечують успішний збут продукції на ринку.
    Стратегія диференціаціїпередбачає надання туристичною фірмою різних модифікацій певної послуги, які відрізняються споживчими властивостями (різні умови проживання, харчування тощо). Таким чином, туристичне підприємство добивається глибокого проникнення на ринок та задоволення різноманітних вимог широкого спектра споживачів.
    Стратегія низьких витрат — це ціленаправлений процес здешевлення виробництва, що проводиться фірмою при умові стабільної конкурентоздатності. Зниження витрат відбувається за рахунок масового виробництва, відмови дорогих супутніх послуг, створення більш дешевих умов надання послуг, монополії на дешеву робочу силу, вдосконалення технології і виробничого процесу.
    Стратегія вузької спеціалізації використовує для озброєння так звану модель Портера. Завдяки концентрованим зусиллям для збуту своїх послуг на окремому дуже платоспроможному сегменті ринку досягається значний комерційний ефект. Наприклад, туристична фірма може спрямувати свої зусилля на розробку екстремальних туристичних послуг або престижних туристичних турів на відомі курорти світу.
    Стратегії стосовно ринку [12, с. 115] — це стратегії, що орієнтуються на завоювання нових ринків збуту. Ринок6.2. Стратегічні альтернативи, що базуються на методі "товар — ринок"

    Вибір генеральної стратегії на підприємстві є досить суб'єктивним фактором, тому існує багато методів, що допомагають вибору. В туристичній індустрії застосовують методи диференційованого виробництва, оформлені в матрицю, де на одній стороні — оцінка перспектив розвитку ринку, а на іншій — конкурентоспроможність певного продукта.
    Матриця можливостей