Методи літературного дослідження

Методи літературного дослідження.
Першим із таких методів може бути визнаний біографічний метод, створений Ш. О. Сент-Бевом, який трактував літературний твір у світлі його біографії автора.
Культурно-історичний метод, розроблений В. Теном у 1860-х роках («Історія англійської літератури» в 5 т., 1863 - 1865), полягав в аналізі окремих творів, а цілих масивів літературної продукції на основі виявлення детермінації літератури - жорсткого дії трьох законів («раси», «довкілля», «моменту»), що формують культуру.
До кінця XIX ст. утвердився порівняльно-історичний метод (в даний час компаративістика, заснована на цьому методі, переживає новий зліт). Спираючись на положення порівняльно-історичного методу, А. Н. Веселовський розробив ідеї історичної поетики.
У перші десятиліття XX ст. величезний вплив на науку про літературу надав соціологічний метод, згідно з яким літературні явища розглядалися як похідні від соціальних процесів. Вульгаризація цього методу («вульгарний соціологізм») стала помітним гальмом у розвитку літературознавства.
Так званий формальний метод, запропонований вітчизняними літературознавцями (Ю. Н.Тинянов, В. Б. Шкловський та ін), виділив в якості головної проблеми вивчення форми твору. На цій базі склалися і англо-американська «нова критика» 1930 - 1940-х років, а згодом - структуралізм, в якому були широко використані кількісні показники дослідження.
У роботах вітчизняних дослідників (Ю. М. Лотман та ін) сформувався споріднений структуралізму