Микола Костомаров

Вступ

«... Не захоплюватися народністю, а знати її слід. Точно так само - не захоплюватися, не милуватися історією минулого життя - наша справа, а зрозуміти її ».
М.І.Костомаров

Серед титанів російської історичної думки XIX ст., Поряд з М. М. Карамзіним,               С. М. Соловйовим, В. О. Ключевський, займає одне з головних   місць Микола Іванович Костомаров (псевдоніми - Ієремія Галка, Іван Богучар). Творчість російсько-українського вченого історика і археолога, фольклориста і етнографа, поета і просвітителя мало великий вплив на розвиток сучасників і ще довго буде жити у пам'яті вдячних нащадків. Він, за висловом Михайла Грушевського, «положив свою печать на цілу епоху».
Складний і неоднозначний життєвий шлях пройшов М. І. Костомаров. Сучасник А. І. Герцена, Т.Г.Шевченко, Г. Чернишевського і М. О. Добролюбова, він був вченим, письменником, фольклористом, працями і життям визначив своє місце у вітчизняній науці та культурі. Численні його монографії, статті, нариси містять ідеї, образи, картини часів історії України періоду формування і становлення українського народу. Найважливішим досягненням М. Костомарова як історика стало відтворення безперервності українського історичного процесу. Його самостійність щодо загальноросійської та польської історії обґрунтовано в низці монографій вченого, які отримали логічне завершення у працях М. Грушевського.
Особливо слушними щодо значення громадсько-політичної діяльності Костомарова   є такі слова М. Грушевського: «...історична й публіцистична праця Костомарова досить послідовно розвивала ті революційні ідеї, що були вкладені в його молодечих «Книгах битія Українського Народу».[2] Разом з тим Костомаров ніколи не був пасивним спостерігачем свого часу. Він жив у гущі подій, прагнучи своїми творами і діяльністю сприяти руху суспільства вперед.