Надмірний альтруїзм та надмірний егоїзм

Егоїзм - себелюбство, перевага своїх особистих інтересів інте-сам інших, зневага до інтересів суспільства і оточуючих.
Альтруїзм   - готовність безкорисливо діяти на користь іншим, не рахуючись зі своїми інтересами.
З визначень егоїзму і альтруїзму, якщо кров розглядати як життєву енергію, що цілком правомірно, випливає, що вони фактично є синонімами вампіризму і донорства, відповідно. Егоїзм - це перекіс у бік своїх інтересів - «висмоктування» енергії («крові») інших. Альтруїзм - перекіс в бік інтересів інших - «віддача» власної енергії («крові»). Але якщо мову вести про надмірний егоїзм і надмірний альтруїзм, то надмірний перекіс в будь-яку сторону, - це порушення стану рівноваги, порушення гармонії, а тому однаково погано , причому для обох сторін.
Чим же відрізняється надмірний егоїст від надмірного альтруїста? За великим рахунком - нічим. Перший, забираючи собі більше, а іншим, залишаючи менше   , завдає шкоди не тільки іншим, а й собі, позбавляючи і їх, і себе можливості гармонійного розвитку. Другий, віддаючи іншим більше, а собі, залишаючи менше покладеного, робить все те ж саме. Якби не було надмірних альтруїстів, то не було б і надмірних егоїстів, і навпаки. По-цьому на кожного надмірного егоїста є свій надмірний альтруїст, як на кожного хабарника є свій корупціонер, як на кожного, вірніше, декількох надмірно бідних мається надмірно багатий.
Якщо все це так, то виникає інше питання: «Чому в нашому суспільстві над альтруїзм не засуджується, а в якійсь мірі навіть заохочується?» І «Чому покарання хабародавця   майже завжди м'якше,