Політична психологія шпори

Політична психологія — наука, що вивчає психологічні компоненти і феномени (ціннісні орієнтації і певні судження, які пов'язані із політикою, погляди, настрої,почуття, волю, особливі риси характеру, потреби, мотиви, традиції та ін.), що формуються у людей в результаті соціально-політичних відносин і реалізуються в політичних діях індивідів, соціальних груп, класів, народів і націй. До сфери дослідження політичної психології входить те, як психологічні чинники допомогають визначити політичну поведінку.[3] Предмет політичної психології в цілому – це політика, як особлива людська діяльність, яка має власну структуру, суб’єкта та рушійні сили.
Якщо ідеологія є продуктом спеціалізованої свідомості, теоретичною діяльністю групи, то психологія формується у процесі безпосередньої активності громадян на основі їх практичної взаємодії між собою і з інститутами влади. Політична психологія може виражатися як в стійкіших формах (здоровий глузд, психолог. склад нації, вдачі), так і в рухливіших, динамічніших (переживання, настрої).

Загальні завдання політичної психології   Розуміння психологічних компонентів в політиці, усвідомлення ролі “людського фактора” в політичних процесах і їх “суб'єктивного боку”.
  Передбачення подальшої ролі “людського фактора” та, в цілому, всіх психологічних аспектів політики.
  Модифікація, зміни явища.
  Вироблення практичних рекомендацій по оптимальному здійсненню політичної діяльності на всіх рівнях.

Функції політичної психології1. Пізнавальна (полягає в можливості чітко орієнтуватися в політичному житті та обирати способи