Політична думка нового та новітнього часу

Розглядаючи питання про фундаментальні політичні ідеї Нового часу, треба звернути увагу на те, що політична думка Нового часу формувалася під знаком ідеології Просвітництва, ідеології буржуазії — молодого прогресивного класу, який рвався до влади. Виникнувши в XVII ст. в Англії — найбільш передовій на той час капіталістичній країні, ідеї Просвітництва поширилися у Франції XVIIІ ст. та в інших країнах.
Просвітителі (Д.Локк, Ш.Монтеск’є, Вольтер, Дідро, Ж.-Ж.Руссо та інші) заперечували феодальну експлуатацію, політичний деспотизм, станові привілеї, відстоювали інтереси широких народних мас. Вони вважали, що перетворення в суспільстві мають здійснюватись через поширення передо-вих ідей, боротьбу з неуцтвом, релігією, антигуманною феодальною морал-лю та мистецтвом, які відповідали насамперед інтересам феодально-абсолютистської держави.
Вихідною для розвитку соціально-політичної думки ХVІІ—ХVІІІ ст. стала ідея «природного права», що була сповнена новим змістом. Під «при-родними правами» в ХVІІ—ХVІІІ ст. малися на увазі права бути вільними в переконаннях та діях, володіти та розпоряджатися власністю, бути рівними, мати гарантії від свавілля можновладців.
Розвинули теорію природного права та суспільного договору англійські мислителі Томас Гоббс (1588—1679) і Джон Локк (1632—1704). Т.Гоббс був сучасником англійської буржуазної революції та захисником монархії. У своїй головній праці «Левіафан» він розкриває свою концепцію влади і держави. Гоббс проводить аналогію між політичними реаліями та функціонуванням людського організму: верховна влада — душа держави, посадові особи — суглоби, нерви — це нагороди й покарання, справед-ливість і закони — це розум і воля, громадянський мир