Потебня

Лінгвістична спадщина Олександра Потебні
На мою думку, Олександр Опанасович Потебня один з найвизначніших слов’янських лінгвістів. З його ім’ям   пов’язані найвищі досягнення загальнослов’янської , зокрема, російської і української філології у другій половині ХІХ століття. Його ідеї були справжнім науковим відкриттям. Саме це змусило мене обрати дану тему і детальніше ознайомитися з працями великого філолога.
Олександр Потебня (1835-1891) – народився 10 (22) вересня 1835 р. на хуторі біля с. Гаврилівка Роменського повіту Полтавської губернії в дрібнопоміщицькій родині. У 1844-1851 роках він навчався в чоловічій гімназії м. Радома (нині – Польща), після блискучого закінчення якої був зарахований студентом до Харківськогo університету спочатку на юридичний, а потім  – на історико-філологічний факультет. 1856 р., після схвалення факультетською радою випускного твору на тему “Перші роки війни Хмельницького” йогo було затверджено кандидатом до університету, у 1860 р. Потебня захистив магістерську працю “Про деякі символи в слов'янській народній поезії”, яка й досі є однією з основоположних при вивченні відповідних питань.
В історії науки О.О. Потебня займає почесне місце серед учених, чиїми працями підсумовуються наукові здобутки минулого і розпочинається нова епоха в багатьох галузях знань. Його наукові праці з лінгвістики, теорії художнього слова та етнографії належать сучасному і майбутньому, бо в них ще довго наступні покоління науковців черпатимуть знання, які збуджують дослідницькі інтереси, наукові ідеї.
Яскравість і неординарність мовно-філософської концепції Потебні зумовила значні розбіжності в її поцінуванні різними дослідниками, хоч із плином часу увиразнилась тенденція відносити його вчення до психологічного напряму в мовознавстві, що його харківський професор щасливо сполучив із