Право і Види Власності На Землю

ПРАВО І ВИДИ ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ. СПІЛЬНА І СУМІСНА ВЛАСНІСТЬ НА ЗЕМЛЮ. ПОРЯДОК І УМОВИ ОТРИМАННЯ ЗЕМЛІ У ПРИВАТНУ ВЛАСНІСТЬ

Право власності на землю

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЗК право власності на землю в суб’єктивному смислі — це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

В об’єктивному смислі — це сукупність правових норм, які регулюють відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею.

Правомочність володіння — це право фактичного (фізичного чи господарського) панування над певною земельною ділянкою.

Правомочність користування — це право власника земельної ділянки привласнювати її корисні властивості. У ЗК визначено спеціальні вимоги щодо цільового, раціонального й ефективного використання власником своєї земельної ділянки.

Правомочність розпорядження — це право власника вчиняти дії, спрямовані на зміну юридичного статусу, економічного призначення чи стану земельної ділянки, визначення її юридичної долі (угоди купівлі-продажу, дарування, міни та ін.).

Земельна ділянка як об’єкт права власності — це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об’єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній ростуть, а також на простір над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд (ст. 79 ЗК).

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу.