Проблема виживання людини у умовах автономного існування й в екстремальних умовах

Запровадження
1. Виживання за умов автономного існування
2. Виживання за умов голоду, холоду, спеки, спраги

Запровадження
Людина - частка природи, нерозривно зв'язана з нею, з її законів і «вередуваннями». Діяльність людини суворо підпорядкована змін, які у природної середовищі. Будучи унікальним витвором природи, завдяки своїх можливостей, людина створив собі штучний світ природної середовищі й більшість свого життя проводить серед звичних йому від народження речей.
Користуючись досягненнями цивілізації, вона звикне до них, забуваючи у тому, що це то створено самим де людиною і його просто відмирає, стаючи «сміттям» в природної середовищі. Умови існування у навмисне створений ним світі (місто, село) суттєво різняться від природних. Опинившись сам однією з дикою природою, відірваний людей, позбавлений можливості просити допомоги чи ради, непідготовлений людина потрапляє у екстремальну ситуацію - виникає загроза його життя і здоров'я.

1. Виживання за умов автономного існування
Автономне існування людини у природі – особливо важка ситуація життєдіяльності. У ньому може бути як група людей - група туристів, екіпаж літака, експедиції тощо., і окремій людині – заблудлий, який відірвався від групи. Автономне існування у природі, за якими б причин він сталося, серйозно впливає людини. Так, задоволення навіть найбільш звичайних потреб у незаселеній місцевості, наприклад, в їжі і воді, часом перетворюється на нерозв'язну проблему. Життя людини в цьому залежить тільки від освіти, професійних навичок, матеріального статку, а більше від іншого - наявності або відсутність водойм, їстівних рослин, тварин, а також температури повітря, сонячної радіації і сили вітру. Але головне - залежить від того, як людина сприймає цю ситуацію й він підготовленою до