Проблеми реалізації повноважень прокурора-процесуального керівника під час закінчення досудового розслідування

Проблеми реалізації повноважень прокурора-процесуального керівника під час закінчення досудового розслідування

Відтворюючи положення п. 3 ст. 121 Конституції України у нормах нового КПК України, законодавець визначає, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, та наводить перелік повноважень, якими його наділяє (ч. 2 ст. 36 КПК України). Разом з тим законодавець зазначає, що прокурор під час досудового розслідування може здійснювати інші повноваження, які передбачені КПК України (п. 21 ч. 2 ст. 36).
Так, у главі 24 КПК України, визначаючи форми закінчення досудового розслідування, законодавець наділяє прокурора ще і повноваженнями, які він реалізує саме на цій стадії досудового розслідування.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 КПК України особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження. При цьому прокурор зобов’язаний   після повідомлення особі про підозру в найкоротший строк здійснити одну із таких дій: закрити кримінальне провадження; звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру (ч. 2 ст. 283 КПК України).
Зазначені норми відтворено з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на судовий розгляд «впродовж розумного строку» (п. 1 ст. 6 Конвенції). Разом із тим експерти Ради Європи зазначили, що, вживаючи термін «найкоротший строк», Україна запроваджує більш високі стандарти, ніж передбачено Конвенцією [9, 234].
Сутність поняття «найкоротший строк» законодавець не визначає, тоді як відповідно до положень ч. 1 ст. 28 КПК України розумними