Рецензія-роздум про фільм «Жутко громко и запредельно близко» за однойменною повістю Дж. Фоера (США, 2011р, реж. С. Даодрі)

Рецензія-роздум про фільм «Жутко громко и запредельно близко» за однойменною повістю Дж. Фоера (США, 2011р, реж. С. Даодрі)
        Після перегляду фільму, залишилось дуже багато емоцій. Фільм торкає за живе, дуже глибокий. Починаючи його дивитись я і не думала що так «втягнусь», дуже переживала за Оскара, було боляче бачити його переживання і страждання через смерть батька. Це завжди найгірше коли втрачаєш близьку людину, ще й в такому ранньому віці, взагалі це жахливо в будь-якому віці, але для дітей це напевно важче пережити.
      Мені дуже сподобався актор який грав Оскара, він дуже точно передав весь свій біль через втрату батька. Сподобалось те, що після цієї жахливої втрати він спромігся подолати свій страх, наприклад як катання на качелях, чи як на початку він боявся перейти міст, чи страх до метро. Звичайно багато в чому йому допоміг його дідусь. Як кажуть коли закриваються одні двері, відкриваються інші. Так і в цьому випадку, Оскар втратив батька але знайшов дідуся. Звичайно тут не дуже багато позитивного, але це життя і все в ньому відносне.
      Також мені сподобався дідусь Оскара.   Життя завжди дає нам другий шанс, щоб виправити свої помилки, як я десь прочитала, кожний новий день це кожна нова сторінка нашого життя і нова можливість зробити те чого ми не зробили раніше. І в цьому випадку, думаю, що це відноситься до дідуся, адже він не був хорошим батьком своєму сину, але йому був даний другий шанс, щоб стати