Розвиток освіти, науки, культури у 10–20-х рр. ХХ ст.

Новий технічний рівень виробництва, його ускладнення і спеціалізація, масовий характер і стандартизація вимагали поліпшення загальноосвітнього і технічного рівнів населення. Поступове підвищення значущості освіти супроводжувалося розвитком різних форм спеціалізованого технічного навчання, особливо в нових галузях промисловості. Загальна і спеціальна освіта ставала потребою розвитку суспільства, неодмінною умовою його прогресу і вдосконалення. Істотно мінялися структура і зміст освіти в різних країнах. Значно більше уваги почали приділяти вивченню математики, фізики, хімії на всіх стадіях навчання, зважаючи на потреби виробництва; освіта дедалі більше почала набувати прикладного характеру. В основі спеціалізації та диференціації освіти було підвищення ії загального рівня.

У 1918 р. діти з 5 до 14 років обов’язково повинні були навчатися в школах.

Університетська освіта у Великій Британії перебувала на вищому світовому рівні, а ії центри — Лондонський, Кембриджський, Оксфордський та Единбурзький університети — були своєрідною Меккою для кращих наукових сил світу і приваблювали талановиту молодь багатьох країн Європи, Америки та Азії.

Передові позиції США у виробництві, нових технологіях, зростання великого фабричного виробництва, конвеєрна система його організації з технікою, що безперервно ускладнювалася, зумовили швидке зростання освіти в країні. Якщо у 1910