Розвиток ринку праці в третьому тисячолітті

Розвиток ринку праці в третьому тисячолітті
Актуальність теми. На початку третього тисячоліття перед Україною постало дуже багато невирішених питань, найголовнішими з яких є саме забезпечення сталого людського розвитку, запорукою якого є стабільний розвиток ринку праці. Глобальна економічна криза   обумовила суттєву трансформацію існуючої економічної структури України та спричинила зміни у сфері праці й зайнятості населення. Закриття неефективних робочих місць, спад виробництва, зниження інвестиційної активності   призвели до скорочення попиту на робочу силу. Ситуація, що склалася   напружена і характеризується тенденцією до погіршення [4, С.27].
Оскільки потрібно розробляти та впроваджувати заходи щодо регулювання ситуації на ринку праці, то великого значення набувають дослідження саме в цій сфері. Проблемам формування ринків праці присвячено чимало теоретичних доробок таких вітчизняних вчених як І.   Бондар,   П. Василенко, В. Герасимчук, Т. Заяць, А. Колот, Е. Лібанова, В. Петюх, І.   Петрова, із зарубіжних економістів А. Оукен, Дж. М. Кейнс, А. Маршалл, А. Філліпс.
Результати   проведених   досліджень   свідчать,   що на ринку праці України існують наступні тенденції: збільшення рівня   безробіття за визначенням МОП та державної служби зайнятості; зменшення кількості   працевлаштованих громадян; існування значного перекосу між попитом та   пропозицією на працівників окремих професій; скорочення робочих місць в   підприємствах, установах, організаціях; збільшення навантаження   незайнятих громадян на вільні робочі місця; зростання кількості вибулих та   зменшення кількості прибулих громадян. Вищезазначене свідчить про проблеми трудових відносин на ринку праці. Хоча однією із основних   проблем залишається значний дисбаланс між попитом і пропозицією на   робочу силу, який вимагає активного втручання держави та прийняття   відповідних рішень.
Ринок праці є одним з основних і найскладніших елементів ринкової економіки, а також одним з основоположних предметів дослідження економіки праці. Він становить систему організації