Розвиток ідей елітаризму

Розвиток ідей елітаризму, необхідності еліти у сферах політики та управлінській, сягає корінням у античний світ. Найяскравішими філософами, які зачіпали у своїх працях тему виокремлення еліти, прийнято   вважати: Піфагор, Плутарх, Геракліт, Демокрит, Сократ, Платон, Арістотель. Також Конфуцій написав ряд творів, де зачіпалась дана тематика.
Піфагор.
Певний внесок у розвиток державно-правових вчень зробили Піфагор (580--500 до н. є.) і його послідовники. Виходячи з того, що люди не можуть жити без управління, він висловлювався проти демократичного устрою полісів, кращою формою правління вважав аристократію, яка здійснює свою владу на підставі законів. Запоруку порядку в державі прибічники цієї теорії вбачали у свідомому виконанні всіма вимог законів, сутністю яких було встановлення або відновлення справедливості.
Визначальну роль у світогляді піфагорійців відігравало їхнє вчення про числа. Числа, на їхню думку, -   це початок і сутність світу. Прагнучи виявити цифрові (математичні) характеристики, притаманні моральним і політико-правовим явищам, піфагорійці першими почали теоретично розробляти поняття «рівність», надзвичайно важливе для розуміння ролі права як рівної міри нормування нерівних відносин і поведінки нерівних індивідів. На думку піфагорійців, справедливість виражено у цифрі «чотири», оскільки чотири -- це перший квадрат (результат множення цифри «два» на саму себе), а сутність справедливості полягає у відплачуванні рівним за рівне. Під рівністю вони розуміли мінливу мірку для кожного відповідного випадку, а не єдину мірку і загальний масштаб для всіх випадків [4].
Міра й належне - не середнє арифметичне і не найбільш поширене й типове, а найбільш цінне. Тобто, міра має ціннісну природу, виходить із найціннішого